Лілія Дзигівська створює вражаючий візаж для шоу, робить реквізитні витвори мистецтва для кіно й мріє відновити власну студію, яку «зачинила» війна. Проте ще п’ять років тому вона гадки не мала про професію гримерки, що стала справжнім покликанням.
«У 40 років я вирішила кардинально змінити професію, хоча вже мала дві вищі освіти, і закінчила курс «Художник з гриму в кіно та пластичний гример» з відзнакою. Згодом підвищила кваліфікацію в Італії».
«Після навчання в Італії, разом із колегою Поліною Роздобудько ми вирішили відкрити власну майстерню з виготовлення певного реквізиту для кіно: приміром, частини тіла із силікону або постижерні роботи ¾ бороди, вуса тощо. Ми мріяли створити унікальний творчий осередок із професійною гримерною, костюмерною з якісним стилізованим вбранням і фотостудією ¾ усе в одному місці, як у Голлівуді. Крім того, там мала бути школа з гриму для дорослих і дітей. Проте через війну майстерню довелося закрити».
«За п’ять років у професії я встигла взяти участь у безлічі крутих проєктів, як-от Ukrainian Fashion Week, «Голос країни», «Танці з зірками». Співпрацювала з українськими дизайнерами та зірками шоу-бізнесу. Креативила на телеканалах UATV, ТРК «Київ» та «Інтер». Публікувалася у Harper’s Bazaar та Elle Ukraine. Пробувала сили в іноземних продакшн-студіях, з якими знімала кліпи та рекламу.
Окрема історія ¾ робота гримером у серіалах і кіно. Мої роботи можна побачити у стрічках «Я, «Побєда» і Берлін» за мотивами однойменної повісті Кузьми Скрябіна, «Зломовчання» і «ШТТЛ», який був представлений на кінофестивалях у Лондоні та Римі цієї осені. Фільм розповідає історію кохання двох мешканців єврейського штетлу на Львівщині на тлі драматичних історичних подій. На зйомках «ШТТЛ» були актори із США, Канади, Ізраїлю. Я два місяці вручну шила пейси та робила бороди для хасидів».
«Під час війни робота гримера також потрібна. Я працювала на ТРК «Київ», адже в них була нестача в гримерах, а інформаційний марафон треба було підтримувати. У колаборації з відомим британським фотографом Ральфом Перу @mrperou ми зробили зйомку в Ірпені та Бучі для низки міжнародних видань. Також я допомагала у волонтерських організаціях. Одного разу на Татарці, коли ми перевозили тварин з клініки, у 400 м від мене прилетіла ракета. Лише дивом мене затримали на пару хвилин, і я не опинилась в епіцентрі вибуху».
Фото: Марина Востокова @mary_vostokova
